Тема заняття: Найбільш
поширені дерева і кущі, які використовуються в озелененні. Роль хвойних порід у
створенні парків, озелененні міст і сіл.
Сьогодні,
з розвитком міст і селищ, приватних садиб, дуже активно розвиваються процеси
озеленення, ландшафтного проектування.У містобудуванні озеленення є складовою
частиною загального комплексу заходів щодо планування, забудови і впорядкування
населених місць. Воно має величезне значення в житті людини та певним чином
впливає на навколишнє середовище.Зелені насадження є основними елементами
художнього оздоблення населених пунктів. Об’єктом озеленення називається
земельна ділянка, на якій складові ландшафту (рельєф, водоймища, рослини) і
будівельні споруди взаємозв’язані і призначені для відпочинку на відкритому
повітрі. Естетичне і емоційне значення зелених насаджень обумовлене можливістю
з їхньою допомогою чергувати враження від навколишнього простору, вводити в
урбанізоване середовище природні елементи.Питання благоустрою і озеленення є
особливо актуальним для дитячих навчальних закладів. Сучасний ЗЗСО надає не
тільки послуги навчання, але й виховання, складовою якого є екологічне
виховання. Зелені насадження надають індивідуальні, своєрідні риси, роблять
перебування в школі більш комфортним для учнів, привчають любити природу
рідного краю.
При
озелененні території навчальних закладів обов’язково враховують вміст отруйних
речовин у рослинах.
В
жодному разі не слід садити рослини, що мають колючки та отруйні плоди: софору
японську (Sophora japonica L.), вовчі ягоди звичайні (Daphne mezereum L.),
терен (Prunus spinosa L.), гледичію (Gleditsia triacanthos), акацію (Acacia),
ожину (Eubatus L.), обліпиху (Hippophae rhamnoides L.), шипшину (Rosa acicularis
L.), глід (Crataegus). Заборонені також такі трав'янисті рослини, як белена
чорна (Hyoscýamus níger), ясенець (Dictamnus albus L.), дурман (Datúra), цикута
(Cicúta virósa), наперстянка (Digitális), осінник (Sternbergia colchiciflora
W.), молочай (Euphórbia), латук отруйний (Lactuca virosa) та інші. Такі дерева,
як ширококронні види тополь (Pópulus), біла верба (Salix alba L.), шовковиця
(Morus) під час цвітіння чи плодами забруднюють навколишню місцевість. Тому,
крім рослин із отруйними плодами, листям, також не варто використовувати для
озеленення ділянки дошкільного дитячого закладу дерева і чагарники з колючками,
квітами, котрі забруднюють територію навколо або приваблюють велику кількість
комах.
Характеристика хвойних і листяних
деревинно-чагарникових рослин
У розпорядженні фахівців є багатий вибір листяних і хвойних порід дерев та чагарників, що пристосовуванні до різноманітних умов і розрізняються за висотою, формою, щільністю крони, характером облистіння, кольором листя в різні пори року та за іншими ознаками.
Дерева розрізняють за величиною:
- - 1-ї величини – високорослі (висотою 20 м і більше) – ялина звичайна, модрина сибірська, ялиця кавказька, сосна звичайна, береза бородавчаста, бук звичайний, дуб черешчатий, верба біла, клен гостролистий, липа крупнолиста, вільха чорна, тополя біла, тополя чорна, ясень звичайний;
- -
2-ї
– середньорослі (висотою 10–20 м) – ялина канадська, модрина японська, ялиця
бальзамічна, сосна піцунжська, тис ягідний;
- - 3-ї –
низькорослі (висотою 5–10 м) – ялівець віргінський, ялівець високий, сосна
Банкса, клен татарський, айва звичайна, горобина звичайна, черемха звичайна,
яблуня ягідна.
Чагарники за величиною
поділяють:
- - високі (2–5 м):
ялівець звичайний, акація жовта, бересклет європейський, глід звичайний, бузина
чорна, бузина червона, калина звичайна, клен гіннала, ліщина, маслинка
вузьколиста, бузок звичайний;
- -
середньої
висоти (1–2 м): сосна гірська низькоросла, айва японська, барбарис звичайний,
спірея острозубчатая, спірея верболистна, смородина золотиста;
- - низькі (0,5–1
м): ялівець козацький, дейція витончена, мигдаль низький, спірея японська.
За швидкістю зростання дерева та
чагарники бувають:
–
ті, що дуже швидко ростуть – щорічний приріст до 2 м і більше – евкаліпти,
тополя чорна, тополя пірамідальна, тополя берлінська, тополя канадська,
тополя
бальзамічна, осика, верба біла, верба вавилонська, береза бородавчаста, акація
біла, гледичія, клен сріблястий.
Чагарники:
карагана деревовидна (жовта акація), бузина чорна, бузина
червона,
бузок, дейція городчатая, форзиція пониклая та інші види того ж роду, спіреї –
горобинолистяна, калинолиста, Вангутта;
–
ті, що ростуть швидко – щорічний приріст до 1 м – горіх чорний, ясень
звичайний,
горіх грецький, ясень пенсільванський, катальпа чудова, дуб червоний, в’яз
шорсткий (ільм), в’яз дрібнолистий, модрина європейська, модрина сибірська,
сосна звичайна, сосна Веймутова, ялина звичайна.
Чагарники:
ліщина звичайна, жимолость татарська, маслинка вузьколиста, клен татарський,
бересклет європейський, калина звичайна, дерен червоний,
дерен
сибірський, олеандр, маслинка колюча, смородина золотиста;
–
ті, що ростуть помірно – щорічний приріст до 0,5–0,6 м – в’яз гладкий,
в’яз
листоватий, клен гостролистий, клен польовий, дуб черешчатий, дуб скельний,
граб звичайний, липа дрібнолиста, липа срібляста, ялиця кавказька, ялиця
сибірська, туя західна, ялина колюча, ялівець віргінський;
Чагарники:
клен гіннала, скумпія, бузок звичайний, гібіскус сірійський
(мальва
сирійська), трилистий лимон, лавровишня, бересклет японський, айва японська,
сосна гірська низькоросла;
–
ті, що ростуть повільно – щорічний приріст до 0,25–0,3 м – груша лісна,
яблуня
лісова, яблуня сибірська, магнолія великоквіткова, сосна кедрова, біота східна;
Чагарники:
глід звичайний, гранат, кизил звичайний, бирючина звичайна,
обліпиха,
лавр благородний, магонія, ялівець звичайний, ялівець козацький;
–
ті, що ростуть дуже повільно – щорічний приріст до 0,15 м – самшит
вічнозелений,
карликові форми листяних і хвойних порід, ялівець високий, тис ягідний.
Чагарники:
самшит дрібнолистий, бересклет японський дрібнолистий, чагарникові форми тиса,
всі карликові чагарникові форми листяних і хвойних деревних порід.
По довговічності дерева і
чагарники можуть бути поділені на чотири групи:
- дуже довговічні
(дерева – 500 і більше років, чагарники – 100 і більше років),
-
довговічні
(дерева – 200–500 років, чагарники – 50–100 років),
-
середньої
довговічності (дерева –100–200 років, чагарники – 25–50 років),
- недовговічні (дерева
– до 100 років, чагарники – до 25 років).
Особливо
різко скорочується довговічність зелених насаджень в несприятливих умовах міста
внаслідок забруднення повітря пилом, димом і шкідливими газами, бідність
ґрунтів поживними речовинами і засмічення їх шкідливими домішками, а також
погіршення водного і повітряного режиму ґрунту в результаті її ущільнення і
пристрої непроникних для води і повітря асфальтових і бетонних покриттів
тротуарів. Для створення територій озеленення основним посадковим матеріалом є саджанці
дерев і чагарників, які сформовані в деревинно-декоративних розсадниках.
Вибір
конкретного дендрологічного складу до озеленення об’єкта залежить від ареалу
природного розповсюдження порід, а також від зовнішніх умов
навколишнього
середовища й фізіологічних особливостей рослин, які в сукупності впливають на
життєстійкість і якість створюваних садово-паркових композицій.
Деревні породи, що використовуються
для озеленення
Ялина звичайна (європейська) – (Рісеа abies Link.) Дерево першої
величини, яке в сприятливих умовах росту досягає 40-50 м у висоту і більше
одного метра в діаметрі. Природний ареал у Карпатах вище пояса ялиці. В
культурі поширена у лісостепових районах України, на Подільській височині та
інших районах. У зв'язку з культурою, а також завдяки успішному природному
поновленню, спостерігається експансія ялини на Прикарпатті в дубові, букові та
ялицеві місцеоселення. Крона ялини конусоподібна; гілки слабко-пониклі, на
кінцях піднесені вверх. Хвоя до 25 мм довжини, гостра, чотириребра; шишки під
час квітування світло-зелені або темно-фіалкові. Після достигання стають
світло- або червоно-рудими зі здерев'янілими насіннєвими лусками.
Квітує
в травні, на початку червня. Насіння в шишках дозріває в жовтні. Шишки
розкриваються в березні і насіння висипається на сніг. Насіння яйцеподібне,
бурувате з рудим крилом. В одному кілограмі нараховується до 120 тисяч штук.
Сходи
появляються через 3-5 тижнів після посіву; мають 5-10 сім'ядоль. У перші роки
росте повільно, а після 10-15 років приріст збільшується і щорічно досягає
більше 70 см. Після 100-120 років приріст різко зменшується, але не
припиняється і форма крони зберігається пірамідальною.
Коренева
система поверхнева, що зумовлює вітровальність ялини. Це явище поширене в
Карпатах, що наносить великої шкоди лісам.
Ялина
тіневитривала порода. Добре переносить зимові мінімуми температур, але
пошкоджується заморозками, особливо у молодому віці, на відкритих незахищених
місцеоселеннях, у пониженнях і на вирубках.
Ялина
дуже чутлива до нестачі вологи в ґрунті. Відомі випадки загибелі насаджень
ялини в посушливі роки. Погано переносить ґрунти з застійним зволоженням.
Формує чисті і змішані з ялицею та буком лісостани, а також з березою і осикою.
Деревина
ялини цінна, білого кольору, жовтувата, має заболонь і стиглу деревину; легка і
м'яка. Використовується в целюлозно-паперовій промисловості; для виготовлення
музикальних інструментів (резонансова ялина), пиломатеріалів, у будівництві та
інших галузях господарства.
Кора
ялини містить велику кількість дубильних речовин. У деревині знаходяться
смоляні ходи. Шляхом підсочки отримують скипидар і каніфоль. У хвої міститься
вітамін С та ефірні масла. Це - одна із головних деревних порід України.
Туя західна (Thuja оссіdепtаlis L), негниючка, дерево життя,
досягає II величини, заввишки - 20 м і 70-180 см діаметром, з вузькою
пірамідальною або пірамідально-яйцеподібною кроною Пагони плоскі, покриті
навхрест супротивне лежачим лускоподібним листям. Листя двох видів - плоске і
кільоподібне. Плоске мас випуклі, овальні смоляні залозки. Молоді рослини
можуть мати голкоподібну хвою.
Туя
західна - однодомна. Шишки достигають восени в рік квітування. Вони складаються
із 3-6 пар навхрест розміщених шкірястих лусок. Після достигання розкриваються,
а потім опадають. Насіння дрібне, плоске, з двома вузькими крильцями у вигляді
закрайчиків. Кількість насіння в 1 кг досягає 400-900 тисяч. Сходи з двома сім'ядольками.
Перша хвоя голкоподібна.
Природний
ареал на Сході Північної Америки (рис. 33). Цей екзот в Україні розводиться як
декоративне дерево від Чорноморського узбережжя до кордонів з Росією і
Білоруссю. В Росії досягає Білого моря.
Морозостійка,
стійка проти атмосферного забруднення (газів, аерозолів, кіптяви). Невибаглива
до родючості ґрунтів, але ліпше росте на карбонатних ґрунтах, у більш вологих
умовах. Достатньо тіньовитривала, на батьківщині вважається кальцієфілом,
формує чисті і змішані насадження.
Деревина
ядрова з світло-бурим ядром і біложовтуватою заболонню, легка, м'яка, легко
обробляється, стійка проти гниття, дуже міцна. За механічними показниками
подібна деревині ялиці. Придатна для виготовлення шпал, телеграфних стовпів,
меблів, в суднобудуванні тощо. Розповсюджується насінням і вегетативне:
відводками, черенками і прищеплюванням. Дуже широко використовується як
декоративний вид у зеленому будівництві. Із листя в США екстрагують ефірні
масла які використовують у парфумерії. Виготовляють лікувальні препарати проти
шкіряних хвороб, а також глистогінні. Відрізняється великим формовим
різноманіттям: колоноподібна пірамідальна, плакуча, карликова, рябохвойна тощо.
Клен гостролистий, звичайний або платаноподібний (Acer
platanoides L.) - дерево першої величини, яке досягає 30 м у висоту. Стовбур
колоноподібний з темно-сірою, майже чорною корою, яка змолоду рівненька, а під
старість розтріскується поздовжніми тріщинами. Крона густа, широка; листя
п'ятилопатне, пальчасте з гострими лопатями і округло-тупими вирізами між ними,
велике. Лопаті листків тонкозагострені, край з двома-трьома крупновиїмчастими
зубцями. Виїмки поміж, лопатями заокруглені. Квітує на початку травня до
розпускання листя; квіти зеленувато-жовті, роздільностатеві, зібрані в прямостоячі,
щіткоподібні голі суцвіття. Плоди достигають у вересні і довго утримуються на
деревах. Крилатки великі з плоским насінням і крильцями, які розходяться під
тупим кутом; в 1 кг 7-8 тис шт. насінин.
У
перші роки життя росте швидко, а потім приріст сповільнюється. Коренева система
розгалужена, стрижневого типу. Стрижневий корінь глибоко у ґрунт не проникає, а
бічне коріння інтенсивно розгалужене. Успішно поновлюється насінням, пагонами
від пенька. Довговічний, доживає до 300 років. Чудова супутня і підгінна
порода. Ареал його майже збігається з ареалом дуба черешчатого.
Клен
гостролистий - ґрунтопокращуюча порода, швидкоростучий, медонос, декоративний.
Характеризується високою морозостійкістю, дуже тіневитривалий. До родючості і
вологості ґрунту відносно вимогливий; погано переносить посушливі умови і
потерпає на засолених ґрунтах, холодостійкий, але іноді потерпає від
морозобійних тріщин. Вітростійкий, швидкоростучий.
Деревина
дуже цінна, світ-ло-жовтувата або червонувата, важка, тверда, розсіяно-судинна;
широко використовується у меблевому виробництві, машинобудуванні. Придатний для
добування кленового цукру. Деревина має високі фізико-механічні властивості. В
центральній частині стовбура іноді утворюється несправжнє ядро.
Квіти
медоносні. В лісівництві широко використовується як супутня і підгінна порода,
користується попитом у лісомеліоративних насадженнях і декоративному
будівництві. Із листя добувають чорну і жовту фарбу для фарбування килимів.
Медоносний, харчовий, технічний, декоративний, деревинний.
Липа серцелиста (дрібнолиста, звичайна) – (Tilia cordata
Mill.) - дерево першої величини, яке досягає 35 м у висоту, має широку,
розлогу, дуже тіняву крону. Стовбур в молодості покриває рівненька, а пізніше
неглибоко-борозниста темна кора. Пагони червонуваті або оливкові, колінчаті
із-за симподіального гілкування, з великими (до 6 мм завдовжки) бічними
овальними бруньками, які покриті двома-трьома лусками. Листя невелике
серцевидне, зверху темно-зелене, зісподу сизе, матове з буруватими борідками
війок біля нервових розгалужень, на тонких, довгих черешках.
Квітує
під кінець червня - на початку липня. Духмяні квіти в суцвіттях по 5-7 штук.
Плоди достигають у вересні і довго залишаються на деревах, поступово опадають
протягом усієї зими. Вони подібні на більш, менш округлі горішки 5-8 мм в
діаметрі, пухнасті, з невиразними реберцями. В кожному горішку по 1-2 насінини.
Зірвані вітром плоди з допомогою приквіткового шкірястого листочка розносяться
на значну відстань від дерева.
Для
весняного посіву насіння необхідно стратифікувати. Висівають плодами, яких в 1
кг 30-35 тисяч. Сходи дуже чутливі до осоння і нестачі вологи в ґрунті.
Зимостійка,
довговічна (до 600 років), листя багате кальцієм, сприяє утворенню м'якого
гумусу. У перші роки липа росте повільно, а після 5 років ріст посилюється і
вона може переганяти дуб та інші деревні породи. Коренева система липи глибока
стрижнева,
з бічним корінням, що розходиться в сторони. Після вирубки дерева дає рясні
чисельні паростки.
На
південь поширена до межі природних лісів у степах. Росте і в Криму. За межами
України на Схід поширена до Красноярська на Північ до Ладозького і Онежзького
озер. Уральський кряж пересікає під 58° північної широти. Поширена в Європі, в
Середземномор'ї, в Малій Азії, на Кавказі та в Ірані. Формує другий ярус у
широколистяних і хвойнолистяних лісах. Морозостійка, високотіневитривала. Може
рости навіть під наметом ялини. До ґрунтових умов вимоглива. Засолених ґрунтів
не переносить. Оптимальні умови в свіжих і вологих місцеоселеннях, сухих і перезволожених
уникає. Чудовий підгін для дуба. Широко використовується у полезахисному
лісорозведенні. Липа - найважливіший медонос: 1 га лісостану липи дає 800 кг
меду.
Деревина
липи білувато-кремова, м'яка, легка, міцна, без ядра, але зі стиглою частиною.
Легко обробляється, не коробиться, використовується у меблевому виробництві,
для виготовлення тари, бочок, вуликів, інших домашніх виробів, а також
ритуальних. Із липового лубу виготовляють лико, рогожу, плетені вироби тощо.
Деревинна, медоносна, харчова, вітаміноносна, лікарська, ефіроолійна,
танідоносна, волоконна, кормова та декоративна деревна порода. Заготовляють
суцвіття, бруньки та плоди. Медоносність надає липі надзвичайного значення,
особливо в полезахисному лісорозведенні. Широко використовується у зеленому
будівництві, в парках і для створення придорожніх смуг. Має лікувальне
значення. Настій квітів застосовують як потогінний, жарознижувальний,
болезаспокійливий і бактерицидний засоби. і Ефірну олію використовують у
парфумерії. З молодих листків готують салати, супи, зелені борщі, а також
вітамінний напій; з липового цвіту - чай. Липова олія з плодів вважається
добрим харчовим продуктом. Макуха придатна для використання в лікарському
виробництві та як корм для худоби. Із квіток добувають ефірну олію. Насіння дає
чудову смачну їстівну олію.
Самшит вічнозелений (звичайний) - (Вихиs Sетрегvігепs L.) -
досягає 10-ти метрів висоти. Листя вічнозеле не. Повільноростучий, надзвичайно
тіневитривалий, довговічний, вимогливий до ґрунту, добре росте на родючих вологих
ґрунтах, вимогливий до вологості атмосфери, недостатньо морозостійкий.
Деревина
самшиту дуже щільна, важка (питома вага від 1,0 до 1,33), тверда як кістка;
використовується для виготовлення токарних, різьб'яних, граверних виробів,
підшипників, духових інструментів (кларнетів, флейт), ткацьких човників. Кора і
листя - сировина для виготовлення лікувальних і косметичних препаратів. Листя
вважається отруйним. Природний ареал - Південна Європа, Північна Африка, країни
Середземномор'я.
Дає
пагони від пеньків, кореневі паростки, розмножується також черенками. В
культурі зі стародавніх часів. Вирощують красиві, вічнозелені живоплоти.
Рід
біота (Biota) Біота східна (Platycladus
orientalis). Невелике (до 12—15 м висоти) розкидисте дерево або великий
чагарник з довгими розкидистим гіллям та ажурною кроною. Природно росте в
Китаї, але вже протягом декількох століть широко розводиться в Середній Азії,
де місцями біота здичавіла. Відомі екземпляри, вік яких перевищує 1000 років.
Зовні биота трохи нагадує тую, від якої відрізняється наступними ознаками: хвоя
світліше та вужче, бічні гілки розташовані вертикально, шишки крупніше (до 25
мм довжиною), утворені м'ясистою плюскою, що закінчуються у верхній частині
відігнутим відростком, до дозрівання сизо-зеленуваті, зрілі червоно-коричневі,
тверді; насіння горішковидне, безкриле, дозріває на другий рік.
Біота
дуже світло- та теплолюбна, незимостійка і засухостійка, до ґрунту
средньовибаглива. Крім Середньої Азії, її широко застосовують в озелененні на
Кавказі та у Криму, у південних районах європейської частини СНД. Особливо
цінуються декоративні форми, яких нараховується понад 60.
Рід
ялівець
(Juniperus L) Ялівець козацький (J.sаЬіпа L.) - низькорослий чагарник, що стелиться
по землі і має дещо піднесені верхівки. Листки попарно-супротивні,
лускоподібні, притиснуті до гона. Стовбур і гілки покриті червонувато-сірою
корою. Пагони темно-зелені, хвоя лускоподібна ромбічної форми, на спинці з
кілем і овальною смоляною залозкою. На молодих особинах, а іноді й на старих
нижніх безплідних і затінених гілках хвоя голкоподібна, до 8 мм довжини.
Дводомний. Шишко-ягоди округло-овальні 5-7 мм. діаметром, бурувато-чорні,
покриті сизим восковим нальотом в шишці здебільшого знаходиться 1-2 насінини, а
іноді і до 6 штук. Сходи з двома сім'ядолями. Гілки, які стеляться, можуть
давати придаточне коріння. Зустрічається в горах Криму, Кавказу, Тянь-Шаню, на
Алтаї, в Західних Саянах, а також у горах Західної Європи.
До
ґрунтових умов маловибагливий, дуже світловибаглив, переносить аридні умови,
морозостійкий. Відомо багато форм ялівця козацького. Деревина з червонуватим ядром.
Використання обмежене.
Ялівець
козацький отруйний. У зелених гілках міститься отруйне ефірне масло з
алкалоїдом сабінелем, глюкозидом та іншими речовинами. Використовується у
медицині. Деревина ядрова, червоного кольору. Використовується дуже рідко, оскільки
великі стовбури не зустрічаються. Ялівець козацький використовується в
лісомеліорації для закріплення сухих південних схилів зі змитим ґрунтом.
Здатність цього виду стелитись по поверхні ґрунту і давати придаточне коріння
робить його дуже цінним у протиерозійних насадженнях.
Родина Гіркокаштанові (Hippocastanaceae) Кінський каштан звичайний (Aesculus Hippocastanum L.) Дерево висотою до 20 (30) м, бруньки довжиною до 2,5 см, смолянисті. Листя пальчастоскладне, з (3) 5-7 листиками, продовгувато-оберненояйцевидної форми, у верхівки заокруглене, зубчасто пильчасте, довжиною від 10 до 25 см, черешок до 15 см. Квіти біло-жовтуваті в метелках, довжиною від 20 до 30 см. Батьківщина – Греція. М орозостійкий. На території України розводять у парках і садах як декоративне дерево, у дикому стані не зустрічається.
Форми
кінського каштану звичайного: пірамідальна, плакуча, зонтиковидна, жовто та
біло пестролистні форми, махровоквітна форма з білими квітами та оранжевими
квітами, жовто окаймлена форма.
Кінський
каштан звичайний є цінною лікарською рослиною; в ньому міститься багато
корисних речовин: сапонін, глікозиди, вітаміни, білки та алкалоїди. Препарати з
плодів збільшують стійкість капілярних судин, мають антитромбічну дію.
7 мальовничих парків України, які варто відвідати цієї весни
Запрошую на екскурсію до Національного дендрологічного парку "Софіївка"
Перевірте чого навчилися
Немає коментарів:
Дописати коментар