Тема
заняття: Агротехніка вирощування однорічних
квіткових рослин
Однорічні квітково-декоративні рослини.
У групу однорічних рослин об'єднують рослини, у
яких життєвий цикл завершується за один період вегетації (від насіння до
насіння). Піку своєї декоративності вони досягають у перший рік після висіву, у
червні - вересні, тобто влітку, звідси має походження інша їхня назва -
літники. До квіткових рослин відносять не тільки однорічні види (мак дикий,
космея, нагідки, чорнобривці, майорці, флокс Друммонда, дельфініум Аякса,
левкой, алісум, петунія, сальвія,), у яких життєвий цикл завершується відразу
після плодоношення, але й багаторічні (лобелія, вербена, агератум, ротики
садові, гвоздика Шабо, гайлардія), які при відповідних кліматичних умовах
можуть перезимувати і продовжити ріст у наступному році. В умовах України такі
рослини не зимують,їх вирощують так само як однорічники. Крім того,
декоративність таких рослин, якщо їх висівають щорічно, значно вища, ніж у тих,
що перезимували. Майже всі види однорічників – вихідці із спекотних сонячних
районів земної кулі, тому цвітуть довго, особливо в умовах помірних широт, що
вигідно відрізняє їх від багаторічників з обмеженими строками цвітіння.
Однорічники розрізняються за висотою: серед них є високі рослини (соняшник
заввишки до 2 м), і зовсім низькі (бегонія завжди квітуча або алісум морський -
10-15 см).
Серед однорічників зустрічаються види з простими і махровими квітками, що мають різне забарвлення, структуру суцвіть і в цілому розрізняються характером створюваної ними кольорової поверхні. Окрему групу однорічних рослин утворюють види з ароматом. Класичні рослини цієї групи - резеда, геліотроп, запашний горошок, левкой, алісум морський, тютюн, маренка і матіола.
Однорічні квіткові рослини залежно від
біологічних і декоративних особливостей та способів використання в зеленому
будівництві умовно поділяють на такі групи:
- красивоквітучі (калістефус
китайський, чорнобривці, майорці, петунія, агератум, вербена та ін.);
Агератум
- декоративно-листяні (перила,
кохія, цинерарія морська, рицина та ін.);
Кохія Цинерарія
морська Рицина
- килимові (ірезине,
альтернантера, гнафаліум, сантоліна, ехеверія);
Гнафаліум Сантоліна
- виткі
і плетисті (іпомея, запашний горошок, квасоля вогненно-червона,
настурція, хміль японський та ін.);
Запашний
горошок Настурція
- сухоцвіти (геліхризум,
акроклінум, гомфрена та ін.);
Акроклінум Гомфрена
- горщикові (пеларгонія,
геліотроп, колеус та ін.);
Пеларгонія Колеус
- ароматні
однорічники (тютюн запашний, матіола дворога, резеда).
Тютюн
запашний Матіола
дворога
Широко використовуються однорічники для
вирощування на зріз. Це відомі калістефус, левкой, ротики садові, а також
дельфіній Аякса, нагідки, кермек виїмчастий, майорці та ін. Ще одна велика група літників використовується в
якості сухого матеріалу для зимових букетів і композицій. До цієї групи відносять
справжні сухоцвіти, такі, як геліхризум, геліптерум, кермек виїмчастий та
однорічники, здатні зберігати забарвлення квіток під час висушування,
наприклад, амарант, молюцела.
Таблиця 1. Однорічні рослини відкритого
ґрунту
|
Красивоквітучі |
Виткі |
Сухоцвіти |
Килимо ві |
Декоративно листяні |
Горщикові |
Ароматичні |
|
Матіола сива (левкой) (Matthiola incana) |
Іпомея пурпуров а (Ipo-mea purpurea (L.) Roth) |
Геліптерум рожевий (Helipterum roseum ) |
Колеус Блюме (Coleus Blumei Benth.) |
Кохія волосиста або вінична (літній кипарис) (Kochia scoparia var. trichophylla (Voss) Boom.) |
Петунія садова (Petunia x hybrid Vilm.) |
Тютюн запашний (крилатий,
великоквітковий) (Nicotiana alata var. grandiflora Comes) |
Морфологічні
та біологічні особливості вирощування однорічників
Більшість
літників належать до світлолюбних, при нестачі світла
рослини витягуються і перестають цвісти. З тіньовитривалих можна
відзначити бальзамін Уоллера, бегонію завждиквітучу, венідіум пишний, левкой,
лобелію, матіолу дворогу, тютюн крилатий. Однорічні культури, за деяким
винятком, відносять до рослин довгого дня. В умовах короткого дня добре ростуть
калістефус, хризантеми, сальвія. До теплолюбних відносять
рослини, які не витримують заморозків та погано ростуть в умовах невисоких
температур (5-10 °С). До цієї групи відносять бальзаміни новогвінейські,
целозії, квасолю вогненно-червону, агератум, чорнобривці, сальвію. Холодостійкі
літники витримують заморозки до -3 °С і прекрасно цвітуть у
холодну погоду. Це, перш за все, капуста декоративна, алісум морський, нагідки,
калістефус, вербена та ін. На ділянки для висаджування літників необхідно
вносити органічні добрива, але багато видів не витримують присутності свіжого
гною, наприклад настурція, агератум, вербена, запашний горошок. Крім того,
більшість літників в разі надлишку поживних речовин «жирує», тобто розвиває
вегетативну масу, що перешкоджає цвітінню. Головні видові ознаки:
- висота рослини (високі - понад
0,4-0,5 м; середньо-рослі - 0,25-0,4 м; низькі – нижчі за 0,25 м);
- стебла (одне, кілька; пряме,
сланке, витке, чіпке; сильно-, слабо-, середньо розгалужене; міцне, слабке;
тонке, товсте; соковите);
- листки (великі, середні, дрібні;
цілісні, складні; цілокраї, зубчасті; гладкі, опушені; соковиті, м'ясисті;
- забарвлення пластинок листка;
- суцвіття (тип, величина, щільність);
- квітка (велика, середня, дрібна;
- характер оцвітини);
- махровість - простий, махровий;
- забарвлення віночка;
- квітки з ароматом (денним, нічним),
без аромату;
- строки цвітіння.
Морфологія і біологія однорічних квіткових рослин
(на прикладі Чорнобривці
прямостоячі).
|
Вид |
Родина |
Висота рослини, см |
Квітка (суцвіття) |
Забарвлення квітки (суцвіття) |
Ставлення |
||
|
до
світла |
до
температу ри |
до вологи |
|||||
|
Чорнобривці прямостоячі (Tagetes erecta L.) |
Айстрові (Asterace ae) |
35-100 |
Великий кошик |
Жовте оранжеве, бліде |
Світлол юбні |
Холодови тривалі |
Вологолю
бні і посухості йкі |
Агротехніка вирощування однорічників.
Можна виділити наступні етапи агротехнічних заходів
вирощування однорічних квітково-декоративних рослин:
- висів
насіння;
- пікіровка,
або розсаджування сіянців;
- вирощування
розсади в парниках;
- закалювання
розсади;
- оранка,
підготовка ґрунту для висадки розсади;
- посадка
рослин (формування клумби);
- догляд
за рослинами (рихлення, полив, підживлення тощо);
- Збір
та заготівля насіння.
Багато цінних для озеленення видів
однорічників характеризуються тривалим вегетаційним періодом. При висіванні у
відкритий ґрунт вони зацвітають дуже пізно або зовсім не цвітуть. Тому
попередньо вирощують розсаду, для чого проводять ранній висів
насіння в миски, ящики, парники.
Дуже дрібне та дрібне насіння висівають в ящики,
заповнені земляною сумішшю, що складається з листової та перегнійної землі,
піску, взятих у рівних співвідношеннях. Для посіву середнього і крупного
насіння використовують земляну суміш з двох частин дернової і по одній частині
перегнійної, листової землі і піску. Посіви необхідно регулярно поливати і
провітрювати. Середня температура для пророщування насіння від 15 до 20-25°С
Висівання насіння в ящики
1 —
влаштування дренажу; 2 — просіювання субстрату; 3 — вирівнювання поверхні
субстрату; 4 — висівання насіння з використанням листка паперу; 5 –ущільнення
поверхні субстрату після висіву насіння; 6 - полив з використанням дрібного
ситечка.
Пікіровка, або розсаджування сіянців, - необхідний агротехнічний прийом для
одержання високоякісної розсади. Найчастіше її проводять в стадії розвитку у
сіянців 1-2 нинішніх листочків, рідше - у фазі сім’ядолей. Пікірують в ящики,
парники або грядки відкритого ґрунту (пізні посіви). Для пікіровки
використовують земляну суміш з двох частин дернової та перегнійної землі,
однієї частини піску. Склад суміші може змінюватися в залежності від виду
культури, що вирощується.
Сіянці розсаджують під маркер або пікірувальний пакілець
у шаховому порядку. При цьому корінь вкорочують на 1/3 його довжини. Стежать,
щоб сіянець не був загублений при посадці, а корені добре розправлені та не
загинались догори. Відстань між рослинами залежить від способу вирощування і
культури: в ящиках - 1-5 см, в парниках - 4-6 см, на грядках відкритого ґрунту
- 10-15-20 см. Пікірують в основному один-два, рідше - три рази. При кожній
наступній пікіровці відстань між рослинами збільшують.
Пікірування розсади
Розпікіровані
рослини поливають лійкою з дрібним ситечком, прорихлюють ґрунт, знищують
бур’яни, що з'являються
Розсаду, що вирощується в ящиках, до висадки у
відкритий ґрунт тримають у парниках. Вирощені в закритому ґрунті однорічні
рослини, як правило, дуже тендітні, і перед посадкою на постійне місце їх
необхідно закалювати.
Розсада в парниках
Закалювання дає можливість рослинам
пристосуватися до росту в умовах відкритого ґрунту. Воно полягає в
провітрюванні культиваційних приміщень, зниженні в них температури, збільшенні
прямого світла. Проводиться закалювання поступово. Спочатку парники незначно
відкривають на короткий час вдень. При температурі зовнішнього повітря 14-16°С
їх відкривають наполовину, а пізніше - повністю на весь день. За декілька днів
до висадки розсаду залишають відкритою на всю ніч.
Оранка проводиться на глибину біля 20-25 см.
При влаштуванні квітників ґрунт перекопують вручну з вивертом пласту глибиною
18-25 см. Під оранку вносять основне добриво в кількості 30-50 т/га перегною
або торфо-перегнійного компосту в поєднанні з азотними, фосфорними та калійними
добривами в розрахунку 60 кг/га поживних речовин на 1га.Для нормального
розвитку більшості квіткових рослин потрібен нейтральний або слабокислий ґрунт,
тому вносять нейтралізуючі речовини (наприклад, вапно). Терміни весняної оранки
ґрунту зумовлюються фізичною спілістю ґрунту, вологоємність якого складає
60-80%. На легких піщаних і супіщаних ґрунтах найбільш раціонально вносити
мінеральні добрива (особливо легко рухомі нітратні форми азоту) при весняному
обробітку ґрунту.
Перекопування ґрунту вручну
Посадка. Розсаду холодостійких видів рослин
висаджують у кінці квітня - на початку травня, теплолюбних – на початку або в
середині травня. Для успішного розвитку рослин у відкритому ґрунті важливо
додержуватися певних умов при пересадці. Перед діставанням розсади з ящиків,
горшків, парників її рясно поливають. З добре зволоженого ґрунту рослини
легко виймаються з грудкою землі, що сприяє їх швидкому приживанню. Ямки для
пересадки роблять совком, такої величини, щоб в них могла вільно розміститися
коренева система (не допускають загину коренів уверх). Корені засипають землею
і злегка обтискають, а лунку, що утворилася при цьому, залишають для затримання
води. Рослини саджають на ту ж глибину, на якій вони росли в ящиках або
парниках, а коренева мітка повинна знаходитися на рівні поверхні ґрунту
(допускається її заглиблення не більше ніж на 1 см). Рослини після посадки
обов'язково поливають.
На клумбах перед висадкою рослин спочатку розмічають
контури малюнку. Щоб не зруйнувати їх, посадку проводять з перекинутих через
клумбу дощок, розміщених на низьких тумбочках, висаджуючи рослини від центру до
краю.
Площа живлення ( кількість см2, що приходиться на одну
рослину) залежить від типу рослин і призначення посадок. Для одержання зрізу і
насіння дають оптимальну площу живлення. У квітниках рослини саджають дещо
щільніше для досягнення більш швидкого декоративного ефекту.
Формування клумби, посадка рослин.
Догляд. Висока декоративність квіткових
насаджень у значній мірі залежить від догляду за ними. До основних прийомів
догляду відносяться: рихлення ґрунту, знищення бур’янів, систематичний помірний
полив і підживлення.
Рихлення проводять вручну сапками, кінним або
тракторним культиватором (на більших площах культиватором з широкорядними
насадками). Рихлять ґрунт після дощу або поливу. Частота рихлення залежить від
структури ґрунту. На безструктурних і глинистих ґрунтах рихлять частіше, бо на
них утворюється щільна кірка, яка перешкоджає вільному доступу повітря до
коренів.
Догляд ( рихлення, полив, підживлення тощо)
Підживлення проводять після дощу
або поливу. Сіянці підживлюють один-два рази (в залежності від їх стану). Для
цього в 10 л води розчиняють 8-13 г аміакової селітри, 8-10 г калійної солі,
18-20 г суперфосфату (норма для трьох парникових рам).
У відкритому ґрунті перше підживлення проводять після
приживання розсади (приблизно через два тижні після посадки), на посівах -
після другого проріджування - повним мінеральним добривом: 15 г аміакової
селітри, 30 г суперфосфату, 10 г калійної солі на 1 м2. Вдруге підкормлюють у
фазі бутонізації, при цьому дозу азотних добрив зменшують. При третій
підкормці, у фазі цвітіння, вносять 20 г калійної солі і 25 г суперфосфату на 1
м2. Неприпустиме недбале внесення підживлення, оскільки добрива, які потрапили на
листки, особливо в суху погоду, викликають сильні опіки.
Збір насіння. Найкращий час для цього —
кінець літа—початок осені. Збирати насіння краще за сухої безвітряної погоди.
Особливо це стосується представників родини складноцвітих, насіння яких схильне
до загнивання. Насіння більшості культур збирають повністю дозрілим, коли воно
стане твердим, набуде характерного забарвлення, а стручки, кошики, коробочки
пожовкнуть чи побуріють і висохнуть.
Але повного дозрівання деяких квітів чекати не можна, бо їх плодики можуть розтріскатись, і насіння висиплеться. Тому збирати його треба раніше, недозрілим. Потім його дозарюють при температурі 25—30 градусів у сухому приміщенні в полотняних мішечках. Або зрізані стебла підвішують головками донизу, розклавши під ними папір або тканину. Добре дозріває в приміщенні насіння чорнобривців, петуній, тощо.
Після підсушування плоди обмолочують і очищають. Потім
зсипають в паперові пакетики, які слід підписати, вказавши найменування та рік
збирання насіння.
Зберігають насіння квітів в паперових пакетах, коробках в звичайних кімнатних
умовах при помірній температурі і без доступу вологи. Не слід запасатися
насінням на тривалий час. Багато з них (агератум, арктотіс, астра, вербена,
водозбір, гацанія, геліхрізум, годецію, космос, ромен, примула, цінія, флокси)
зберігають високу схожість 1 … 2 роки. При надлишку посадкового матеріалу можна
подарувати або поділитися ним з хорошими друзями і сусідами, а на наступний рік
заготовити свіже насіння знову.
Немає коментарів:
Дописати коментар