Тема заняття. Біологічні особливості декоративних дерев та кущів. Вертикальне озеленення.

Створення садово-паркових об’єктів – це складний процес, пов’язаний з об’ємно-просторовою організацією території, творчим проектуванням на основі знань ландшафтного мистецтва, будівельної справи, біологічних особливостей деревно-чагарникової і трав’яної рослинності. В парковому мистецтві, особливо в підборі дерево-кущових рослин, а також методі побудови пейзажу нема і не може бути стандарту. В кожному конкретному випадку природні умови та потреби людини, обумовлюють найбільш раціональне рішення. Декоративні якості дерев і чагарників виявляються в конкретному оточенні в композиції парку, скверу, лісопарку, вулиці або площі. Тут свою роль відіграють фон, освітленість і розміщення рослин. Однак у кожній рослині можна помітити окремі «деталі», що додають їй особливу виразність і привабливість. Знання властивостей і декоративних якостей окремих органів дерев і чагарників (ростових можливостей, будови і силуету крони, забарвлення і форми листя, квіток і плодів) дозволяють значно збагатити художній вигляд міських і приміських ландшафтів.

Будова і форма крони. У зеленому будівництві звичайно розрізняють природно і штучно сформовані крони.

Природно сформовані крони утворяться у вільно зростаючих порід без зовнішнього втручання.

Штучні форми створюють при систематичних підрізаннях і стрижці.

Як спеціалісти формують конічну крону хвойних дерев ви можете познайомитись тут

Так можливо формувати всі види ялин

Форма, величина і забарвлення листків. Загальний вид і вигляд декоративної рослинності дуже залежить від листків, їхньої нарядності. Різноманітність форм листкових пластинок дозволяє створювати безліч мозаїчних комбінацій, підвищуючи естетичну цінність садово-паркових об'єктів. Так, дерева і чагарники з оригінальною формою листків (гінкго, тюльпанове дерево, розсіченолисті форми кленів і бузини, шовковиця, катальпа й ін.) рекомендуються в одиничні посадки, а також у невеликі групи й алеї, у яких на невеликій відстані добре проглядається мозаїка.

Істотний вплив на вигляд крони й естетичність окремих деревних порід має не форма, а величина листків. Серед листяних порід виділили чотири групи:

а) з дуже великим листям (катальпи бігонієвидна і велична, кінський каштан, брусонеція звичайна, кладрастіс жовтий, магнолії гіполекка і Суланжа, павловнія повстяна, горіхи грецький, чорний і маньчжурський, карія й ін.);

б) з великим листям (клен гостролистий і клен-явір, каштан посівний, інжир, платан, дуби великоплідний і червоний, липа крупнолиста, ліщина, каштан темно-червоний і ін.);

в) із дрібним листям (граб, вільхи чорні і сіра, клени ясенелистий і татарський, ясен американський, шовковиці біла, чорна і червона, горобина звичайна, тополі канадська, чорна і пірамідальна, софора японська й ін.);

г) з дуже дрібним листям (береза бородавчаста, ясен звичайний, барбарис звичайний, глід одноплідний, гледичіятрьохколючкова, біла акація, аморфа, верба біла й ін.).

Не рекомендують при підборі і сполученні рослин по листю створювати контрасти з великих і дуже дрібних листків, грубих і ніжних, прийнятне сполучення рослин із гладким і опушеним, пір'ястим й іншим листям.

У результаті фенологічних спостережень вдалось в групі листопадних рослин виділити кілька груп.

По розпусканню листя:

а) рано розпускаються (актинідія гостра, барбарис Тунберга, дейціягородчаста, керія японська, жимолость-каприфоль, горобинник, калина, бузок звичайний й ін.);

б) пізно розпускаються (айлант найвищий, біла акація, калікант квітучий, ракитник, бук, ясени, гледичія, гортензія метільчата, магнолія гостролиста, явір, дуби, тамарикси й ін.).

По обпаданню листя:

а) з рано опадаючими листками (клен ясенелистий, кінський каштан, ясен американський, чубушникзвичайний, керія японська й ін.);

б) з пізно опадаючим листям (будлея мінлива, аристолохія трубчаста, береза, дуби звичайний і черещатий, форзиція проміжна, верби й ін.).

При підборі рослин також враховують забарвлення листя у весняний, літній і осінній періоди. У зв'язку з цим рослини розділили на три групи:

зі стабільним забарвленням і тональністю протягом усього періоду вегетації;
зі стабільним забарвленням, але тональністю, що змінюється.

По забарвленню листя (колірній гамі) виділили три основні групи:

зелену (з відтінками синьо-зеленим, зеленим і жовто-зеленим),
жовто-червону (з відтінками жовто-зеленуватим, золотаво-жовтим і оранжево-червоним),
блакитну (з відтінками блакитним, сріблястим і сіро-зеленим).

У цілому для хвойних характерні 12 фарбувань і відтінків, для листяних - 28. Окремо стоїтьпістряволиста група садових форм рослин, забарвлення яких представлене в основному двома кольорами -зеленим з жовтим і зеленим з білим.

Характер і забарвлення квітів і плодів. У колоритній динаміці зелених насаджень істотну естетичну роль грають колір і плоди з їх різноманітністю тональних відтінків. Немале значення має також тривалість цвітіння і збереження плодів. Зелені квіти, що не представляють естетичної цінності, мають близько 90 рослин. Інші 440 квітучих видів і форм для створення і поповнення садів безперервного цвітіння, представляють великий асортимент формування мальовничих садово-паркових композицій. Знання біологічних, екологічних і декоративних властивостей дерев і чагарників дозволяє правильно вирішувати питання композиції зелених насаджень.

З розмаїттям декоративних рослин можете познайомитись за посиланням

Існує декілька принципів підбору рослин для оформлення зелених насаджень (екологічний, біоценотичний, систематичний і декоративний).

Екологічний принцип підбору рослин передбачає узгодження характеру насаджень і навколишнього середовища, у якому рослини добре розвиваються й утворюють композиції, що вдало гармоніюють із природним ландшафтом. Екологічний підхід до підбору рослин для озеленення дозволяє врахувати, наскільки данаділянка по кліматичним і ґрунтовим умовам відповідає місцевості природного місцезростання цих дерев і чагарників. Біоценотичний принцип забезпечує підбір рослин, що дозволяє створити рослинні співтовариства, у яких відношення між деревами і чагарниками сприяє їх розвитку. Систематичний принцип обумовлює підбір дерев і чагарників, що належать до визначенихтаксономічних груп. Такий підхід дозволяє відібрати для створення зелених об'єктів дерева або чагарники, що мають багато загального у формі крони, характері розгалуження листя, кольорі і фактурі кори, формі стовбура. При декоративному підході рослини розглядають як матеріал для декорування садів і скверів, а також партерних частин парків. Він широко використовується при озелененні суспільних будинків.

Принцип підбору рослин і прийоми оформлення зелених насаджень значною мірою залежать від типу садово-паркового ландшафту.

Садово-паркові ландшафти поділяються на лісові, паркові, лугові, альпійські, регулярні і садові. Кожному з цих типів ландшафтів властивий свій прийом оформлення і своє угруповання рослин. Для лісового ландшафту найбільш характерний деревний масив. У залежності від едифікаторів, масиви поділяють на хвойні (темнохвойні і світлохвойні) і листяні (широколистяні і дрібнолистяні). Темнохвойні масиви в зеленій зоні створюють з ялини звичайноїі ялиці гребінчастої, світлохвойні — із сосензвичайної і Веймутової, а також з модрини європейської. Эдифікаторами широколистяних масивів служать дуб звичайний, бук 91 європейський, граб звичайний, липа дрібнолиста. Дрібнолисті масиви створюють переважно з берези, липи, акації білої, зрідка з клена ясенелистого. Садово-паркові масиви представляють однорідне або збірне сполучення великої кількості щільно розташованих дерев і чагарників, підібраних в екологічному, вертикальному і колоритномувідношеннях. По місцю розташування і призначенню вони поділяються на периферійні і внутрішні. Їх створюють і оформляють як складову частину єдиного комплексу парку. Масиви по складу дерево-чагарникових порід поділяють на чисті і змішані, за структурою - на одноярусні і багатоярусні. Для створення простих масивів у відповідних грунтово-екологічних умовах рекомендують використовувати 43 деревні породи, у тому числі 11 хвойних. Це переважно аборигенні види — едифікатори природних деревостанів. Для складних багатоярусних масивів рекомендують підбирати дерева першої, другої і третьої величиниз різним ступенем вибагливості до світла. Супутні породи дозволяють не тільки поліпшити лісове середовище, але і підкреслити декоративні якості дерев-едифікаторів. Так, украплення ялини в березняку і, навпаки, берези в ялиннику оживляють пейзажні картини. Підлісок, без якого не можна створити повноцінного паркового фітоценозу, необхідно формувати з тіньовитривалих видів. Їх у міському озелененні апробували 29 особин. Найкраще використовувати аборигенні породи: ліщину, жостір, бересклет, жимолость, калину, вовчеягідникзвичайний. Високу тіневитривалість виявили екзоти -снігоягідник, чубушник, форзиція. Виділяють три групи периферійних паркових масивів: захисні і що прикривають задній план, і види, що створюють, поза парковою територією. Захисні і масиви, що прикривають, найчастіше створюють у периферійній частині парку для відділення паркової території від транзитних дорігабо захисту її від несприятливих вітрів. Другий тип насаджень служить для обрамлення головних видів і створення заднього плану пейзажу. Паркові ландшафти звичайно представлені гаями, групами й окремими екземплярами. Значна роль в оформленні деревних груп належить чагарникам, що створюють самий нижній ярус і разом із плямами багаторічників забезпечуютьплавний перехід до газонів. Деревні групи оформлюють чагарниками для створення контрастної групи по кольору (березова група із ялівцем козацьким); для створення групи тривалого цвітіння, для створення щільної, залистяної до землі групи, для об'єднання дерев групи в одне ціле, для створення виразного силуету групи. Іноді в парках можна зустріти «гніздові» групи, створені з деревних порід, здатних розмножуватися порослюікореневими паростками. «Гніздові» групи можна створювати також при посадці декількох саджанців однієї породи в один котлован. Чагарникові групи в паркових композиціях можуть бути самостійним архітектурним елементом або мати супідрядне значення. У першому випадку групу розміщають так, щоб вона проглядалася здекількох сторін, у другому - повинна гармоніювати разом з масивом або архітектурнимиспорудами. Для створення деревних і чагарникових груп, призначених для поліпшення об'ємного і колоритного оформлення відкритих паркових просторів зеленої зони міста, придатні 688 різновидів рослин, у тому числі хвойних (136 дерев і 26 чагарників), листяних (238 видів дерев, 285 чагарників і 4 ліани). У невеликі групи часто вводять декоративні екзоти для кращого їхнього огляду.

Отже, декоративні якості дерев та чагарників визначаються перш за все за будовою і формою крони, формою і забарвленням листової пластинки, забарвленням квітів і плодів, що має вирішальне значення для формування садово-паркових композицій.

Знайомимось з особливостями вертикального озеленення присадибних ділянок